Терапевтична казка «Чому у їжачка виросли голки» для дітей, схильних до агресивної поведінки, м’яко покаже причини їхньої поганої поведінки та допоможе впоратися з негативними емоціями.
Ти, напевно, не знаєш, що колись давним-давно у їжаків зовсім не було голок. А були вони вкриті сірим пушком, до якого легко прилипали невеликі гриби, ягоди та інші смаколики їжаки.
Але одного разу в одній дружній родині народився незвичайний їжачок Кактус. Насправді його звали Катусом, але в Кактуси його перейменували їжачки, з якими він грав і спілкувався. Хоча грав і спілкувався зовсім мало.
Справа в тому, що він або ображався на хлопців і уникав них, або сам ображав когось – штовхався, обзивався, бився. Йому здавалося, що всі до нього чіпляються. Адже вони перші лізуть, – так скаржився він дорослим, які постійно рознімали бійки за його участю.
І він уже так звик до цього, що, підходячи до хлопців, звично стискав кулачки, готуючись дати здачі тому, хто щось йому скаже, не так подивиться. Ну а якщо зачепить …
Зрозуміло, що діти його не любили.
– Як добре, що Кактус сьогодні не вийшов у двір, – такі слова він іноді чув, ховаючись від усіх у колючих кущах барбарису і відщипуючи від нього кисленькі довгасті ягідки. Образливі слова. Вони змушували їжачка все далі зариватися в колючі гілки.
Дорослі також не дуже любили його. Звісно, від нього стільки проблем! Доводиться рознімати його з хлопцями, втішати ображених.
І тільки мама їжачка завжди захищала його.
– Він у мене добрий, – казала вона, – ви його просто не знаєте.
Але й вона не могла допомогти синові.
Так і вийшло, що їжачок потоваришував лише з кущем барбарису. Тільки так він почував себе спокійно. Барбарис із його колючками надійно захищав їжака.
І ось якось їжачок подумав:
– А якщо мені самому відростити голки – тоді я сам зможу себе захищати, ніхто не посміє підійти до мене.
Коли довго чогось прагнеш, то обов’язково це отримуєш. І ось минул якийсь час, у їжачка виросли міцні колючі голочки. Гордо розчепіривши їх, він прийшов до хлопців.
– Ну, приймайте мене грати, – сказав він, – тільки я буду головним.
Але хлопці, побачивши їжака в новому вигляді, сильно злякалися і розбіглися своїми домівками.
А наступного дня всі теж придбали собі голочки і вже хизувалися в новому вбранні. А їжачку його голки користі ніякої не принесли. Всі хлопці вміли добре користуватися колючками, але не робили цього – навіщо робити іншому боляче?
– Ні, буде мені таки від голок користь, – вирішив їжачок. – Адже на них зручніше гриби та ягоди наколювати.
Пішов він у ліс, на всі свої колючки нанизував запаси і прийшов до хлопців. Повернувся він до них смачною спинкою і весело сказав:
– Частуйтесь!
Здивувалися хлопці, але дуже вже гарні були їжачі припаси.
– Добре ти придумав використати колючки. Тепер завдяки їм ми зможемо багато принести, – зраділи вони. – Дякую, їжаче, що надоумив нас колючими стати. Ходімо разом у ліс. Скоро свято. Треба багато смаколиків для гостей набрати.
З того часу зрозумів їжачок, як колючки для користі використати. А хлопці на нього щоранку з нетерпінням у дворі чекають.
