Казка про цінність людини розповість дітям про те, що кожен із нас є важливим у цьому світі.
У деякому царстві, в деякій державі жив цар, і було у нього три сини. Одного разу він покликав їх до себе і сказав: «Знайдіть мені найцінніше, що є в цьому світі». Вклонилися сини батькові і вирушили в дорогу. Майже рік вони блукали світом, спілкувалися з різними людьми, а потім повернулися додому. Скликав цар мудреців, щоб подивитися, що йому принесли сини.
Старший син поклав перед батьком золотий злиток і сказав: «Найцінніше на землі – це золото. Без нього будь-який цар безсилий, з ним же будь-яка людина може стати царем».
Середній син приніс жменю землі і сказав: «Найцінніше у світі – це земля. Вона дає нам їжу, на ній ми будуємо свої оселі. Без землі цар – не цар. А ось людина, яка має багато землі, може стати царем».
Молодший син приніс склянку води і сказав: «Вода – це життєдайна волога, без якої немає життя на землі. Без їжі людина може прожити кілька тижнів, а без води лише кілька днів».
Довго думали мудреці, хто ж і з синів правий, але так і не дійшли взаємної згоди. Разом із ними сидів старець. Він не брав участі в обговоренні та уважно спостерігав за тим, що відбувається. Старець несподівано встав і сказав: «Я вважаю, що даремно цар так далеко посилав своїх синів, щоб зрозуміти, що найцінніше у цьому світі. Так, цареві необхідно золото, але тільки люди можуть його добути і переробити. Земля дає нам все, але тільки людина може посіяти насіння, доглядати рослини і потім зібрати врожай. Вода безцінна для нашого життя, але тільки людина здатна добути її з надр землі. Цар не може бути царем без людей, навіть якщо він матиме незліченні багатства. Людина – найцінніше, що є на нашій землі!»
