Добрі казки на ніч Казки Казки про тварин

Казка про хитру лисицю та розумного їжака

Жив-був у лісі їжачок. Був він маленький, не мав великої сили, не вмів швидко бігати і єдиним захистом від хижих звірів служили йому колючки. У моменти небезпеки згортався наш колючий герой у тугий клубок. Подивиться хижак на цю колючу кульку і одразу апетит у нього пропадав.

У цьому лісі жила хитра лисиця. Шахрайка була ще та. Одного разу, побачивши, як мужичок із села неподалік повертається з риболовлі з повними санями риби, прикинулася мертвою. Рибалка побачив її, зрадів, подумав, що з хутра лисиці можна буде дружині відмінний комір на пальто зробити. Поклав він лисицю в сани та продовжив шлях. Поки він їхав, руда шахрайка всю рибу з саней витягла і була така. Приїхав чоловік додому, побачив пропажу і мало не заплакав від образи.

А ще наша хитрунка у ворони сир, чесно знайдений, обманним шляхом забрала. Таких компліментів пташці наговорила, що та від подиву дзьоб і роззявила, сир випустила, а лисиця його схопила і поминай, як звали.

І ось одного сонячного дня зустрілися на узліссі розумний їжачок і хитра лисиця, яка з полювання додому поверталася. Але полювання цього разу не вдалося: ганялася півдня за зайцем, втомилася, захекалася, але так косого і не спіймала, тільки апетит нагуляла. І тут голодній і засмученій лисиці на очі трапляється маленький, але дуже апетитний на вигляд їжачок.

«Яке щастя!» – зраділа вона.

Але не тут то було: їжачок, хлопець не дурень, одразу в клубок згорнувся.

«Нічого, – подумала лисиця. – Зараз я його перехитрю. Мені не вперше».

– Доброго дня, їжачку! – ніжним голосом промовила хитрунка і якнайширше посміхнулася.

– Привіт, лисице.

– Як твоє здоров’я?

– Дякую, не скаржусь.

– Давно ми з тобою, голубчику, не бачилися. Скучила я за тобою дуже. Давай-но обіймемось.

Скрутився їжак ще сильніше, засопів.

– Не можу, – відповідає. – Я ще не вмивався.

– А знаєш, – каже Лиса, – я тепер уже не їм м’яса, тільки овочі. Сьогодні цілий ранок із кроликами в капусті паслася. Наїлася до відвалу!

– Та що ти говориш? Треба ж. А я саме хотів вам сказати, що у старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.

– Де це? – так і підскочила лисиця.

– За струмком, праворуч. Куди ж ви?

– Ніколи мені з тобою балакати. Побігла я. Бувай!

Лисиця в одну мить зникла, ніби й не було. Розгорнувся тоді їжак:

– Іди, побігай! Нас, голубонько, не проведеш…

Та й пішов далі.