Казки про тварин Повчальні казки для дітей

Казка про кицю для дітей

Казка про кицю для дітей – повчальна історія про кішку, яка нікому не давалася в руки, але потім зрозуміла, як приємно, коли тебе гладять.

Киці Алісі чарівності було не позичати. Величезні очі весело поблискували на її акуратній мордочці. Маленькі вушка рухалися під час кожного шереху. М’яка шерстка так і просила її погладити.

Киця була не тільки красуня, а розумниця і бешкетниця. Господарів своїх вона розуміла з півслова. Вона любила стягнути з тарілки шматочок котлетки не великий, не маленький – такий, щоб господарі розсміялися і не покарали її. Іноді вона ховала за диван їхньої тапки. Вони, жартівливо сердячись на кицьку, повзали на колінах і їх шукали.

Всі любили Алісу, незважаючи на те, що вона нікому не давалася в руки. Якщо хтось хотів приголубити її, вона відразу випускала пазурі і кусалася. Вона кусала господарів, їхніх дітей, гостей, ні для кого не робила винятку.

Чому так сталося? Виявляється, був у житті Аліси важкий період, коли їй треба було від усіх захищатись. Вона була зовсім маленька, коли її принесли на склад, щоб вона там підросла і навчилася ловити мишей. Там було багато кішок та мало продовольства. Тому кішки не зраділи крихітній Алісці. Всі вони озброїлися проти неї. Так вона навчилася кусатися.

Коли вона виросла, то перетворилася на гарну кішечку. Та людина, яка потім стала її господарем, залюбувалася нею і взяла її додому.

Якось у будинку з’явився дивний кульочок, зав’язаний синім бантом. Він періодично голосно плакав, а дорослі крутились навколо нього, тягали його на руках і голосно говорили:

– О, який гарний, який чудовий.

Алісці це зовсім не сподобалося. Гарною повинні вважати лише її. Вона тихо підійшла до згортку, зазирнула в нього. Окрім банта, у ньому нічого не було гарного.

– Червоненька зморщена мордочка із заплющеними очима, – подумала Аліска, – нічого особливого.

І про всяк випадок куснула її.

Кульок видав страшний крик, на який збіглися всі. Хазяйка схопила кульок і притиснула до грудей. А господар уперше в житті побив Аліску.

Їй було не так боляче, як прикро. Вона втекла в далеку кімнату і залізла на верх штори. Вікно було відчинене, віяв свіжий вітер. Їй стало трохи легше. Аж раптом сильним поривом її відірвало від штори, і вона, не розуміючи, що з нею відбувається, вивалилася з вікна.

Коли Аліска прийшла до тями, то тихо застогнала. Чиєсь незнайоме обличчя схилилося над нею, а незнайомі руки прив’язували до її лапи, яка сильно боліла, якісь палички. Їй уперше чомусь не захотілося кусатися.

– Добре, що у вас другий поверх та газон під вікнами, – сказав незнайомець комусь. Аліска покрутила головою і побачила поряд з ним свого господаря.

– Все, можете забирати її, – сказав незнайомець.

Господар дбайливо взяв Алісу в руки, і вона, знову ж таки вперше, несміливо притулилася до його боку. Хазяїн, мабуть, помітив це і вільною рукою погладив її.

– Дурненька, – сказав він їй. – Ось придумала з вікна падати.

«Я справді дурна, – подумала киця. – Як приємно, коли тебе гладять. А я сама позбавляла себе цього. Але попереду ще життя. І я житиму тепер по-іншому».