Досить часто батьки починають помічати, що їхню дитину лякає все нове. Наприклад, перехід у новий клас, відвідування нової спортивної секції, знайомство з новими людьми. Такі страхи цілком нормальні, адже навіть дорослі не дуже прагнуть виходити із зони комфорту і приступати до підкорення нових вершин. Проте страх новизни може неабияк псувати життя малюкові. Адже сидячи у своїй комфортній раковині, дитина не бачить усієї краси навколишнього світу. Казка про лисеня, що перемогло свій страх, допоможе вашій дитині подолати страх новизни і подивитися на світ іншими очима.
Казка про лисеня, що перемогло свій страх
Норка була простора, тепла, затишна. Добре лисеняті в нірці жилося. Цілими днями він їв, спав, грав чи сидів у мами на руках. А ввечері з лісу повертався тато і приносив нові іграшки та якісь смаколики.
Ліс починався десь там, за дверима, таємничий та загадковий. Лисеня в ньому ніколи не бувало. Одного разу він підійшов до дверей і навіть майже визирнув назовні, але там щось шуміло, шелестіло, рипіло і стукотіло. Так що малюк стрімголов скотився назад і більше ніколи не підходив близько до виходу.
Та одного ранку тато сказав:
– Тепер ти дуже великий синок, і можеш піти зі мною в ліс.
– Добре! – сказав Лисеня. – Але давай завтра. Сьогодні я маю важливу справу.
Завтра він також нікуди не пішов.
– Щось я втомився, – зітхнув малюк і заліз у свою постіль.
Наступного дня він не пішов у ліс тому, що захотів раптом допомогти мамі, потім забив лапку, потім забув вимити хвостик… Так тривало цілий тиждень.
Коли лисеня вкотре відмовилося йти, тато обійняв його і посадив до себе на коліна.
– Мені здається, що ти не дуже й хочеш виходити назовні, – сказав він і уважно подивився синові в очі. – Невже тобі не цікаво, що там?
– Трохи цікаво, – зізналося лисеня. І додало зовсім тихо: – і трохи страшно.
– Це нічого, – усміхнувся тато, – уперше часто так. Але ж я буду з тобою! Коли з тобою поряд великий лис, то майже не страшно. Давай, я дам тобі свою лапу, а ти мені свій страх. І я сам його понесу майже весь. Тобі залишиться сама крапелька, і ти впораєшся!
Лисеня повеселішало і побігло до виходу.
– А раптом, – зупинився він розгублено, – ми там когось зустрінемо?
– Неодмінно зустрінемо! – усміхнувся тато лисиць, – наприклад, нових друзів!
Лисенку хотілося зустріти друзів. Він зробив ще крок і знову зупинився.
– А раптом з нами щось станеться?
– Обов’язково станеться! – лис простягнув синові лапу. – Щось цікаве та дивовижне!
Лисенку хотілося побачити щось цікаве та дивовижне. Він вклав свою лапу в татову і хоробро ступив за поріг, назустріч пригодам. Адже коли з тобою поруч сміливий батько, то майже не страшно! Хіба саму крапельку!