Перша зима лисеня здавалася йому страшенно нудною. З початком холодів його друзі – ведмежа та їжачок – впали в сплячку. І тепер лисеня бродило одне.
Сніг все падав, і з кожним днем кучугури ставали вищими і вищими. «От би піднятися нагору і подивитися звідти, – вирішив якось лисеня, – раптом я побачу когось, з ким можна подружитися?»
Він заліз на гірку, але нікого звідти не побачив. «Треба знайти гору вище», – здогадався малюк і став спускатися. Крок, ще крок, ой, перекид! І ось уже він стрімголов котиться з гори. Дуже весело! Ось тільки сніг налипає на лапки, на хвостик, на животик.
Вниз приїхала велика снігова куля. Лапки стирчали з неї в різні боки, і лисеня не могло дістати ними до землі.
– Який чудовий сніговик! – почув він чиїсь голоси. Придивився: унизу стрибали незнайомі вухасті звірята. Вони весело танцювали і навіть вели навколо нього хоровод. Напевно, це були якісь зимові звірята, бо влітку лисеня жодного разу їх не зустрічало.
– Сніговик! Сніговик! – співали вони.
– Допоможіть! – попросив лисеня. – Я не сніговик, я лисовик! Тобто ой! Лисеня!
Звірята з вереском розбіглися.
– Куди ж ви, зимові звірята? – Лисеня мало не розплакалося. – Я застряг і не можу звільнитися!
– Ми не зимові звірята! – захихикали голоси з-за кущів. – Ми зайці!
– Тоді чому я вас раніше не бачив? – здивувалося лисеня.
– Тому що ти лисиця! Ми тебе боїмося та ховаємося! – відповіли зайці.
– Будь ласка, допоможіть мені, – знову попросив лисеня, – якщо хочете, я можу замружитися!
Зайці переглянулись. Їм стало шкода малюка.
– Гаразд, замружуйся! – сказали вони.
Як тільки лисеня опинилося на волі, зайці кинулися врозтіч. Але лисеня і не думало їх ловити.
– Спасибі! – сказав він. – А ви не хочете зі мною погратись?
– Не хочемо! – відповіли з-за кущів зайці. Ти –ж лис!
– А якщо я знову стану сніговиком? – Запропонував лисеня. – Я можу ще раз скотитись з гори! Це дуже весело!
– Весело? – Висунули вушка зайці. – Ми любимо, коли весело! Давай кататись! Тільки, ну, ти перший. А ми коли станеш сніговиком.
Так вони й каталися – лисеня, а слідом зайці. Лисеня більше не було нудно, а зайцям – страшно. І зима виявилася дуже веселою!