Багато дітей дуже цікаві. Вони хочуть все знати і ставлять батькам чимало різноманітних питань. Часом це втомлює дорослих, але все ж таки потрібно пам’ятати, що цікавість – важлива риса характеру, яка допомагає дитині пізнавати світ. Казка про носорога, який хотів все знати, розповість дітям про користь допитливість.
Казка про носорога для дітей на ніч
Одному носорогу все довкола було цікаво.
– А що там? А чому так? А навіщо це? – без кінця питав він.
– Яка тобі різниця? – ліниво відмахувалися інші. – Носорогам цікавість ні до чого. Ось їжа – їж. Ось вода – пий. Ось земля – спи. Чого тобі треба? Цікавість – це безглуздо!
Але цікавий носоріг не вгамовувався.
– А чому носороги їдять одне, а інші звірі – інше? Навіщо треба спати у бруді? Чому ми п’ємо цю воду?
Носороги швидко втомлювалися від його запитань, і ніхто не хотів відповідати на них. А може, вони й не знали відповіді, адже самі ніколи й нічим не цікавилися. Тому цікавий носоріг вирішив дізнатися все самостійно.
Він скуштував іншу їжу і зрозумів, що це несмачно. Він обійшов озеро навколо і дізнався, що вода там така сама. Зате з того боку знайшовся струмок. У ньому вода була не каламутною, як в озері, а прозорою і чистою. Носоріг обережно лизнув: ах, який вона виявилася смачною!
«Цікавість – це не безглуздо, – подумав він, – нерозумно пити погану воду, коли поруч є хороша».
За озером виявилося багато піску. Носоріг ліг у нього відпочити. Пісок виявився дуже гарячим, але носоріг мав таку товсту шкіру, що він зовсім не відчував спеки. Йому було тепло, м’яко та дуже приємно.
«Цікавість – це не безглуздо, – подумав він, – безглуздо спати в холодному, липкому бруді, коли поруч є теплий пісок».
Лежати в піску було так здорово, що носоріг вирішив затриматися довше. Пісок не охолонув навіть коли сонце пішло, тому він не шкутильгав, підігнувши ноги під живіт, як це зазвичай бувало, а з задоволеним виглядом перекочувався з одного боку на інший. І тут … вперше в житті носоріг побачив над собою небо.
«Цікаво, а що там?» – подумав він і вирушив на найвищу гору. Але навіть з вершини дістатись до неба не вдалося. Він усе стрибав, стрибав… Поки не побачив, що на небі з’явилися блискучі маленькі крапки.
«Ой, я проткнув його своїм рогом» – злякався носоріг і стрімголов скотився з гори.
Вночі він лежав на спині і дивився нагору. «Цікавість – це не безглуздо, – думав він. – Погано ніколи не бачити такої краси. І все-таки цікаво, що це світиться там нагорі. Коли я неодмінно це дізнаюся!»