Казка про півника і двох мишенят – повчальна історія про те, що треба бути працьовитим, а не лінуватися.
Жили на світі два мишеня, Круть і Верть, і півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки й знали, що крутитися та вертітися, співати та танцювати. А півник рано-вранці прокидався, будив усіх своєю пісенькою, а потім вирушав у справах. Цілий день він був чимось зайнятий.
Якось, підмітаючи подвір’я, він побачив на землі колосок пшениці.
Круть, Верть, – покликав півник, – подивіться, що я знайшов!
Прибігли мишенята, подивилися на колосок і кажуть:
– Треба його обмолотити.
– А хто цім займатиметься? – запитав півник.
– Тільки не я! – сказав Круть.
– І не я! – сказав Верть.
– Гаразд, – відповів півник, – я обмолочу
І взявся до роботи. А мишенята в цей момент почали грати у доганялки. Весело гасали вони по всьому двору, і думати забули про колосок.
Закінчив півник молотити і покликав:
– Гей, Круть! Гей, Верть! Подивіться, скільки я зерна обмолотив.
Прибігли захекані мишенята і запищали:
– Треба зерно на млин віднести, щоб борошно намолоти.
– А хто понесе? – поцікавився півник.
– Тільки не я! – пропищав Круть, – Я так втомився.
– І не я! – сказав Верть, – Теж втомився, аж голова розболілася!
– Гаразд, – зітхнув півник, – я схожу на млин.
Взяв він мішок із зерном на плечі і пішов.
А мишенята тим часом сіли у карти грати на бажання. Спочатку Круть програв і Верть загадав йому гавкати, а потім Верть програв і довелося йому десять разів присідати. Насміялися мишенята від душі.
Повернувся півник додому і знову мишенят кличе:
– Сюди Круть, сюди Верть! Я муку приніс.
Прибігли мишенята, побачили мішок борошна і давай півня нахвалювати:
– Який ти, півник, молодець! Щоби ми без тебе робили! Тепер потрібно тісто замісити і пекти хліб.
– А хто тісто замішуватиме? – цікавиться півник.
Мишенята знову за своє:
– Тільки не я! – закричав Круть.
– І не я! – підхопив Верть.
Помовчав трохи півник і відповів:
– Напевно, знову мені доведеться.
Мишенята радісно закивали і побігли в м’яч грати.
Замісив півник тісто, дров наколов і піч розтопив. Поки піч прогрівалася, тісто підійшло. Наліпив півник пиріжків і відправив їх випікатися.
Мишенята теж часу даремно не втрачали: награвшись із м’ячем, почали пісні співати, а потім і в танець пішли.
Спеклися пироги, півник їх з печі дістав і поставив на стіл. Аромат свіжої випічки рознісся по окрузі. Мишенята теж його відчули. Захотілося їм свіжоспечених пирогів скуштувати, побігли вони в будинок.
– Ох, як же я зголоднів, – пищить Круть.
І я! – гладить себе по животику Верть.
Швиденько за стіл сіли, а півник їм і каже:
– Зачекайте! Ви мені спочатку скажіть: хтось знайшов колосок?
– Ти знайшов! – в один голос прокричали мишенята.
– А хто його обмолотив? – знову питає півник.
– Ти обмолотив! – вже тихіше відповіли Круть та Верть.
– А хто на млин ходив?
– Теж ти, – ще тихіше пропищали мишенята.
– А тісто, хто місив? Хто дрова колов? Хто піч розтопив? Хто пироги спік?
– Все ти! – прошепотіли мишенята.
– А чим ви займали? – поцікавився півник.
Опустили голови мишенята і не знають, що сказати. Спочатку з-за столу Круть виліз, а за ним і Верть. Півник не став їх затримувати. Нема за що таких ледарів пирогами пригощати!