Жив-був заєць Гаррі, який найбільше за все любив бігати. Всі звірі, які його знали, казали, що він найшвидший заєць в окрузі, а може, навіть у всьому лісі.
Щодня Гаррі рано вставав і йшов на довгу пробіжку. А після пробіжки втік на роботу. Працював він у «Супершвидкій доставці» і цілий день розносив звірам посилки. Тож бігав він цілий день, а ввечері біг додому.
Гаррі хвалився іншим звірам, який він швидкий. Власне, він більше ні про що не розмовляв, як про біг та швидкість.
Разом з Гаррі працювала черепаха на ім’я Том. Цілий день йому доводилося слухати вихваляння зайця. Однак він не вважала його якимось особливим.
Гаррі часто підколював черепаху за повільність.
– Не поспішай, Томе! – жартував він. – Поки ти зберешся, я побігаю на місці.
В один із днів Гаррі дістався роботи за рекордно короткий час. Ця подія ще більше підвищила її самооцінку.
– Щоб хоч трохи повільніше бігати мені, мабуть, знадобляться залізні черевики, – хвалився він перед колегами. – У мене складається враження, що я найшвидша тварина на всьому білому світі. Вигадав! Можна організувати перегони, щоб це довести. Ну що, хто хоче зі мною позмагатися?
На подив вийшов Том.
– Я буду змагатися з тобою, Гаррі, – сказав він.
Заєць мало не луснув від сміху.
– Повільний Томмі, ти, мабуть, жартуєш? – відреагував він. – Ти навіть з місця не зійдеш!
– Я цілком серйозно, – наполягав Том. – Організуємо змагання цієї суботи о десятій годині ранку. Місце можеш обрати сам.
– Ну, як знаєш, – відповів йому трохи здивований заєць. – У будь-якому разі, ми всі добре повеселимося.
Наступні два дні в лісі тільки було розмов про змагання.
– Ви чули про перегони? – перешіптувалися звірі між собою. – Том, мабуть, збожеволів.
Про майбутнє змагання писали у газетах і навіть повідомили по телевізору у програмі новини.
Гаррі почав тренуватись ще відповідальніше, ніж раніше. Він прокидався ні світ, ні зоря і вирушав на пробіжку. Увечері після роботи теж займався бігом. Наш гордий заєць навіть не сумнівався, що переможе. Однак хотів виміряти свій відрив від Черепахи у метрах, а може навіть у кілометрах.
Для змагання він обрав звичайну собі довгу дистанцію.
А от черепаха Том, здається, взагалі не тренувався. Напевно, він вирішив, що від цього все одно не буде жодної користі.
– Може ти трохи потренувався? – поцікавився Барсук Боб. Але Том тільки посміхнувся йому у відповідь.
Нарешті настала субота. Всі друзі Гаррі прийшли подивитися, як він змагатиметься. Приятелі Тома теж прийшли його підтримати, але вигляд у них був не такий радісний.
День був теплий та сонячний. На змагання прийшли навіть репортери із місцевого телебачення. Побачивши їх, Гаррі навмисне трохи пробігся перед камерами.
– Вітаю всіх! – вигукнув він і помахав лапкою.
А Том цим часом, як ні в чому не бувало, спокійно балакав із друзями. Навколишні були вражені його спокоєм та незворушністю.
Незабаром настав час розпочати забіг. Гаррі вже давно стояв на старті, гордо розправивши плечі, а Том тільки зараз неквапом підійшов до білої лінії на старті.
– Ну, Томмі, не спізнися! – з усмішкою сказав Гаррі.
– На старт! Увага! Марш! – оголосив Пугач, якого зробили суддею.
Гаррі миттю рвонув з місця і буквально за мить зник з поля зору. Том дуже повільно переступив через білу лінію і неквапливо попрямував у дорогу.
Заєць біг так швидко, як тільки міг, але незабаром він втомився і вирішив трохи відпочити під розлогою яблунею.
– Зараз тільки дух переведу і знову в дорогу, – сказав він, витираючи піт з чола.
Ранкові та вечірні тренування останніх днів його дуже виснажили. Крім того, поряд нікого не було, тож можна було розслабитися. Гаррі зірвав велике червоне яблуко і почав його їсти. Яблуко виявилося дуже соковитим та смачним. Він не хвилювався з приводу перемоги. Він знав, що бігає набагато швидше за черепаху і тому не сумнівався в собі.
– Я просто виграю це змагання, –з усмішкою сказав він, і раптом відчув, як його очі почали злипатися. – Трохи подрімаю і відразу в дорогу.
Гаррі вмостився в тіні яблуні і незабаром заснув.
Тим часом Том повільно, але впевнено долав дистанцію. Друзі, що прийшли його підтримати, йшли поруч із ним і всіляко його підбадьорювали.
Минала година за годиною і ось непомітно настав вечір. Сонце почало котитися за обрій, а повітря помітно посвіжішало. Гаррі нарешті прокинувся. Він спросоння почав плескати очима і спочатку взагалі не міг зрозуміти, де він і що тут робить. Потім він згадав про змагання та схопився за голову. Заєць взагалі не планував так довго спати. Однак потім він переконав себе, що все одно зможе здобути перемогу, адже Том так повільно пересувається.
Після сну заєць почував себе набагато краще і, потягнувшись, вибіг на дистанцію. Біг він дуже швидко і незабаром побачив вдалині фінішну пряму, де стовпився цілий натовп лісових мешканців. Підбігши ближче, він побачив Тома, що наближався до фінішу.
Гаррі відчув холодок усередині. Він почав бігти ще швидше. Ще трохи, і він програє. Заєць почув, як звірята навколо шепочуть: «Дивіться, це Гаррі! Де він був весь цей час?»
В останній момент Гаррі вирішив з усіх сил стрибнути у бік фінішу, але було вже пізно.
«Вітаю, Томмі!» – почув він радісні вигуки вболівальників.
Черепаха Том чесно виграв гонку і навіть не захекався.
