На одному прекрасному болоті жили два бегемотика Калачик і Булочка. Вони були братами. Точніше: вони були сестрами. Ні, не так: Калачик був братом Булочки, а Булочка була сестрою Калачика. Ось.
Якось Калачик каже Булочці:
– А ти знаєш, що мама любить мене набагато більше, ніж, наприклад, тебе?
Так, прямо так і сказав. Уявляєте? Ну, Булочка тут, звичайно, образилася, але виду не подала. Каже вона Калачику:
– Це все дурниці та самообман. Мама любить мене набагато більше, ніж тебе. Тому що я розумниця і помічниця, а ти тільки й умієш, що жаб по болоті ганяти.
– Ну і що, що помічниця? Я її любий та єдиний син, точка!
– А я так не вважаю. – Сказала Булочка. – Давай на спір.
– Як це? – насторожився Калачик.
– Дуже просто: кого мама за день більше разів обійме та поцілує, того й любить найбільше. Той, значить, і виграв. – запропонувала Булочка
– А давай! – погодився Калачик.
Але це він з гарячкою погодився. Обійматися Калачик не любив, і мама про це чудово знала. На те вона і мама, щоби все про своїх дітей знати і розуміти.
Сів наш Калачик на болотяну купину і думає:
– Що б такого зробити поганого? Точніше, гарного. Щоб мама мене обняла та поцілувала.
Дивиться, а мама вже з хитрою Булочкою обіймається. Та їй букетик водоростей нарвала, підлабузниця.
– Придумав! Наловлю я мамі жаб. Жаби набагато смачніші за якісь там водорості! – подумав Калачик, сачок схопив і за жабами побіг. Біг він, біг, біг, біг і видихся. Жаби набагато швидше бегемотів бігають. Точніше, стрибають. А на ходу ще й дражняться – язик Калачик показують хуліганки!
Повернувся бегемотик на свою купину і знову замислився. Як бути? Як маму обійматись змусити. Раптом бачить, а мама знову з Булочкою милується! Та їй масаж робить – тупцює по мамі своїми ножами, як по асфальту! Ну. знаєте, це вже занадто!
– Придумав! – закричав Калачик. – А приготую я для мами ванну з запашною піною та маслом жожоба – розслаблюючу. А то після Булкіних лап у мами, напевно, всі кісточки болять.
Сказано зроблено. Пішов Калачик мамі ванну серед болота влаштувати. Влаштовував він, влаштовував, рив, рив – втомився! Що глибше копає, то більше в мамину ванну болотяної жижи наливається. А що то за ванна така, питається, якщо в ній одна жижа болотяна?
Засмутився Калачик. А тут ще ця Булка знову з мамою цілується і на брата хитро так поглядає. Мамі вінок зі латаття сплела, інтриганка нещасна! Зовсім наш Калачик засмутився. З усього виходить, що він програв суперечку.
– А що, коли… – сказав сам собі Калачик. – А що, якщо… – схопився Калачик з купини. – А що, коли взяти та сплести для мами гамак! З пальмових ліан, так-так! Ах, яка здорова ідея!
Калачик прибіг у ліс. Облюбував там дві кокосові пальми і вже збирався зірвати ліану, як раптом на голову йому впав кокос. Твердий і стиглий кокос, який важить, між іншим, два з половиною кілограми! Калачик, ясна річ, відключився. А коли він знову отямився, то лежав на своєму тепленькому ліжку, а поряд була мама. Мама цілувала Калачика в чоло.
– Сину, як ти нас налякав! – сказала мама.
– Ти що, мене любиш? – недовірливо спитав Калачик.
– Ну звичайно, синку!
– А я? А як же я? – Булочка дивилася на маму зі сльозами на очах.
– І тебе люблю, доню.
– А кого більше? – запитали хором Калачик та Булочка. – Ну, все-таки?
Мама обійняла сина та доньку і сказала:
– Я люблю вас обох. Однаково.
– Як це?
– Найбільше на світі!
Вже засинаючи, коли на небі спалахнули зірки. Калачик тихо сказав Булочці:
– А тато любить мене таки більше, ніж, наприклад, тебе.
– Що будемо знову сперечатися? – відповіла Булочка.
