Повчальні казки для дітей

Коротка казка про мудру сову для дітей

Повчальна коротка казка про мудру сову для дітей оповідає про те, що не можна засуджувати інших.

На околиці лісу, за старим дубом, що впирається верхівкою в небо, в ущелині найвищої скелі жила стара і мудра сова. Час від часу звірі й птахи зверталися до неї за порадою, вважаючи, що мудріше її немає нікого в лісі.

Щоранку до сови прилітала сорока і приносила на своєму хвості всі чутки і новини. Розповідала про все, що сталося в лісі за останню добу. Одного разу прилетіла белобока до сови і як почала голосити:

– Скре-ке-ке, скре-ке-ке. Наша білочка – справжня майстриня. Постійно придумує щось нове. То гірлянду з шишок сплете і нею своє дупло прикрасить, то зі старого листя зробить ікебану і подарує її кому-небудь із звірів на день народження. А сьогодні наша рукодільниця з жолудів виготовила буси, та такі гарні, що очей не відірвати. Ходить в них по всьому лісу і красується. Всі звірі збіглися, щоб рудою красунею помилуватися. Хвалять білочку-майстриню, натішитися нею не можуть. Тільки одна лисиця зла і похмура ходить. Напевно, заздрить.

Послухала сова розповідь сороки і вирішила злітати в ліс, подивитися на все своїми очима. Прилетіла на галявину, дивиться, і правда білочка в намисті з жолудів розгулює, і всі звірі на неї намилуватися не можуть. Розхвалюють її. Тільки одна лисиця в її сторону злобно поглядає.

Підлетіла сова до лисиці і питає:

– Лисонька, що трапилося, чому ти така засмучена?

– Так ось білка весь настрій мені зіпсувала. Ходить тут перед усіма хвалиться своїми бусами. Знайшлася тут, найкрасивіша у всьому лісі. Скромніше треба бути, а не такою задавакою. Ось якби у мене були такі буси, сиділа б я тихенько у своїй норі і потай від усіх ними милувалася, а не зазнавалася.

Послухала сова лисицю і стало їй руду шкода. Нічого не сказавши, змахнула сова своїми крилами і полетіла до струмка, де за трухлявих пнем жив її старий приятель – павук.

– Дорогий друже, є у мене до тебе одне прохання. Хочу лисиці зробити подарунок. Дуже потрібна мені твоя допомога. Міг би ти для неї хустку з павутини сплести?

Павук спочатку відмовився. Дуже вже він не любив хитру лисицю. Але трохи подумавши, погодився. Як же це він не допоможе своїй подрузі, тим більше, що сова багато разів його виручала.

– Приходь, – каже, – через три дні. Буде тобі хустка. Я, совонька, для тебе хоч весь ліс можу павутиною прикрасити, якщо буде потрібно.

Подякувала сова павука і полетіла по своїх справах.

Через три дні, як і домовлялися, прилетіла сова до трухлявого пня. А павук вже її чекає.

– Дивись, люба совонька, ось моє чудо творіння на дереві висить.

У сови від захвату аж дух перехопило: на дереві грайливо переливаючись в сонячних променях висіла незвичайної краси хустка, ніби мереживом прикрашена. Взяла вона хустку в дзьоб, від щирого серця подякувала павуку і полетіла до лисиці. Побачивши руду біля нори, сова її покликала:

– Привіт, лісонька! У мене для тебе є подарунок. Дивись, яку гарну хустку виткав для тебе павук!

Лисиця вихопила хустку, накинула її на плечі і на радощах, навіть забувши подякувати сову, помчала в ліс всім хвалитися.

– Дивіться, звірі дорогі, яка у мене є білосніжна хустка. Як вона незвично блищить на сонці. Такої хустки ні у кого в лісі немає. Тепер я перша модниця! Куди там білці зі своїми бусами до мене.

Так ходила лисиця по лісу до самого вечора, хвалилася всім навколо, яка вона красуня і яка в неї чудова обновка. Аж охрипла бідолаха. Коли вже стемніло, підлетіла до неї сова і каже:

– Лисиця, а не ти мені недавно говорила, що білці потрібно бути скромнішою? А сама ходиш і цілий день хвалишся своєю новою хусткою. Хіба це скромно? Ти ж навіть нікому не розповіла, що цю прекрасну річ виткав для тебе старий павук.

Опустила лисиця очі вниз, притихла і не знає, що мудрій сові відповісти. Стоїть і від сорому згорає. А сова, піднявши вгору крило, повчально промовила:

– Запам’ятай, лисонька, раз і назавжди одну відому мудрість: перш, ніж засуджувати когось іншого, постав себе на його місце.

Опустила лисиця голову і тихо прошепотіла:

– Я все зрозуміла, совонька. Прости мене, я більше так не буду.

Сова нічого більше не сказала. Вона лише кивнула і полетіла до себе в гніздо.

З тих самих пір лисиця добре засвоїла урок мудрості від сови, і більше ніхто в лісі не чув, щоб вона когось засуджувала. А старий павук став відомим на весь ліс модельєром. Він виготовляв одяг для всіх бажаючих.