Розповіді для дітей Розповіді про тварин

🐀Про пацюків для дітей дошкільного і шкільного віку

Ця розповідь про пацюків для дітей дошкільного і шкільного віку. Ці тварини активні протягом всього року, особливо у вечірні та нічні години.

Пацюк (щур) сірий — найбільший серед усіх мишовидних гризунів. Має довжину тіла 15–25 см і важить 600 грамів.

Батьківщиною сірого пацюка вважають Південний Китай. Розвиток торгового мореплавання сприяв розселенню цієї найшкідливішої тварини на Землі по всіх материках, за винятком Арктики та Антарктики.

В Україні він водиться в усіх природних зонах, навіть у високогірних районах Карпат – на полонинах, де розташовані житла пастухів. Пацюки живуть там, де є для них достатньо їжі та води.

Зберігають активність протягом усього року, надто у вечірні та нічні години.

Пацюк добре плаває, пірнає, швидко бігає. Це всеїдна тварина. Оселяючись біля людей, пацюки живляться продуктами харчування людини, харчовими відходами. У природних умовах поїдають ящірок, жаб, яйця і пташенят птахів, які гніздяться на землі.

Пацюки дуже винахідливі та кмітливі. Вони спостережливі й обережні. Коли помітять щось підозріле, обминають пастки і не торкаються до принади.

Кубла для малят влаштовують у господарських будівлях, у темних закутках, під підлогою, в стінах. У природних умовах риють нори на берегах водойм, під корінням дерев.

Пацюк – дуже плодючий гризун. Протягом року одна самиця може привести до 6 приплодів із 15 щурятами кожний.

Пацюки – найшкідливіші гризуни нашої фауни. Одна тварина знищує за рік понад 17 кг різних харчових продуктів. Вони також псують тару, меблі, паперові та шкіряні вироби, прогризають навіть залізо і з’їдають електроізоляцію.

Встановлено, що пацюки є переносниками небезпечних для людини захворювань: чуми, черевного тифу, дизентерії, холери, сказу, ящура.

В Україні водиться і пацюк чорний, здебільшого у сільській місцевості. За способом життя він дуже схожий із пацюком сірим, але відрізняється забарвленням, меншим розміром тіла, у нього більш витягнутий тулуб.

Батьківщина цього гризуна – Індія. У Європу чорний пацюк проник раніше від сірого, але з появою останнього його ставало все менше і в багатьох районах він зник.

Білих пацюків (альбіносів) використовують для проведення дослідів у наукових лабораторіях.

Сьогодні користуються популярністю і декоративні щури, яких заводять в якості домашніх вихованців. Тварини не дуже примхливі в догляді, легко приручаються, дресируються і навіть відгукуються на своє ім’я. При правильному догляді вони не приносять багато клопоту своєму власникові.

Живуть пацюки 3–5 років.

Цікаві факти про пацюків

  1. У пацюків зуби ростуть безупинно. І щоб не загинути, гризуни мусять безперестанку сточувати їх. Роблять вони це, коли труть зуби об зуби або щось гризуть. Пацюк може перегризти бетонну, сталеву пластину.
  2. Пацюки здатні подавати сигнали небезпеки. Почувши писк родича, що попав у біду, звірки стрімголов розбігаються. Якщо ж спійманий у капкан пацюк залишається на ніч живий, протягом тижня в цьому місці жоден його родич не з’явиться.
  3. Пацюк може пропливти близько 1 км і триматись на воді три доби.
  1. Якщо пацюк упаде з п’ятого поверху, то залишиться живим і не- ушкодженим.

Розповідь про те, як пацюк зміг врятуватися

Ішли великі дощі, такі, що аж річки порозливалися. Одна невеличка річка так розлилася і розбурхалася, що наробила великого лиха: позносила будівлі, позабирала в людей безліч усякого добра й худоби. Каламутні хвилі несли сіно, снопи, столи, стільці, діжки, коней, овець, корів, телят.

Люди сходилися до річки і подивитися, і, може, врятувати щось. І от бачать, пливе білий лебідь, а на спині в нього немов пляма. Здалека не можна було розібрати, що воно.

Як же лебідь підплив до берега, тоді побачили, що то пацюк примостився йому на спину, рятуючися від повені. І тільки лебідь ступнув на берег, пацюк зараз зіскочив з лебедевої спини і прудко побіг, мабуть, вельми радий, що нарешті зміг врятуватися.

Борис Грінчєнко

Кмітлива пацючиха

До купи сміття на задвірках нашого будинку внадилася пацючиха. Приходила вона щодня, з першими сутінками, немовби наперед знала, коли на смітнику додається відходів.

Одного надвечір’я їй таки добре пощастило: з самісінької середини, з-під гори газетних пакунків та поліетиленових мішків пацючиха видобула батон. Цілий-цілісінький. Не будемо вести мову про те, що викидати хліб святий – то великий гріх. Якась рука викинула його – й не здригнулася…

Пацючиха вчепилася зубами в знахідку, – намагалася потягти за собою. Та ба, як же їй рухатися задом наперед? Звірок бігав навколо батона, то тут, то там штовхав його писком, наче пробував котити по асфальту.

Пацючисі будь-що треба було дотягти батон до підвального вікна, адже там, у підвалі, кубло, там її негодовані діти.

То боком, то задки, вона все-таки дісталася до мети. Батон опинився біля підвального вікна.

Але ж зверху – важкі металеві ґрати. Якраз вони й стали нездоланною перешкодою на шляху пацючихи. Сама вона, звісно, легко проникала в щілини між прутами, – але як туди просунути батона?

Пацючиха то кидалася вниз, то виринала знову на ґратах, і так і сяк прилаштовувала батона, однак вдіяти нічого не могла. Може, інший звірок і розпрощався б зі знахідкою. Та не такої вдачі була пацючиха. Вона приміряла й приміряла здобич до дір поміж ґратами, тоді кидалася гризти його, – може, вирішила з’їсти, коли нема змоги затягти здобич у кубло!..

Дуже скоро пацючиха знову заметалася по ґратах. Іще мить – і вона під решіткою. Висунувши писок у дірку, пацючиха вчепилася зубами в батон і потягла його вниз. Тягла вона вперто, без упину – і батон піддався.

Невтомний звірок домігся свого. Можливо, пацючиха обгризла найвипуклішу частину батона, а може, знайшла найширший отвір між ґратами, – а може…

В усякому разі, слід віддати належне кмітливості та наполегливості гризуна, який ось уже скільки століть живе поряд із людиною.

Марина Слов’янова

Декоративні щури: розумні, милі та не страшні (відео)