Ця розповідь про дельфіна для дітей, прочитавши її, ви дізнаєтеся багато цікавого про цю морську тварину.
Дельфіни – найменші представники ряду китоподібних. Близько 40 видів цих тварин заселяє води Світового океану.
У Чорному та Азовському морях біля Кримського узбережжя водяться афаліна чорноморська, білобочка чорноморська, або дельфін-білобочка, та азовка.
Дельфіни, що водяться в територіальних водах нашої держави, занесені до Червоної книги України, Червоного Європейського списку, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення. В Україні у 1999 році прийнята програма «Дельфін», на основі якої розробляються і впроваджуються заходи щодо охорони і відтворення морських ссавців.
Дехто вважає, що дельфіни – це риби. Насправді не так. Дельфіни – це ссавці, звичайні морські звірі. Тільки формою тіла, та ще тим, що живуть у воді, вони нагадують риб.
Дельфіни мають легені, дихають повітрям і вигодовують своїх малят молоком. Але це зовсім не ‘заважає їм занурюватись під воду на тривалий час.
Тіло дельфіна-білобочки – струнке, довжиною близько 2 метрів. Шкіра без волосяного покриву, на спині й плавцях чорного кольору, боки – сірі з білими плямами, а низ тіла – білий. Дельфін дихає через спеціальну ніздрю, яка в нього розміщена на тім’ї.
Живуть дельфіни своєрідними родинами, де, зазвичай, верховодить стара досвідчена самиця. Узимку ці морські звірі скупчуються сотнями і тисячами. Орієнтуються у водному просторі за допомогою ехолокації.
Розвиваючий мультфільм «Що таке ехолокація?»
Живляться дельфіни дрібною рибою, зокрема хамсою, шпротами, оселедцями, яку заковтують не пережовуючи.
Влітку самиця приводить 1, рідше 2 малят. Народжується дельфіненя хвостом вперед, щоб не захлинутися. Відразу мати та інші самиці зграї виштовхують маля на поверхню води. Тут воно робить перший у своєму житті подих.
Ще зовсім маленькі, дельфіненята плавають дуже швидко. Шкіра цих тварин має особливу будову. яка дає змогу їм розвивати надзвичайну швидкість у воді – а це близько 50 кілометрів за годину.
Мати-дельфіниця довго годує маля молоком. У дельфінів молоко густе, мов вершкове масло, воно не розпливається, а залишається у воді кулькою. Жирність такого молока 40-50% (для прикладу, коров’яче молоко має 3-5% жиру). Споживаючи таке молоко, дельфіненята швидко ростуть. Розмножуватись починають на четвертому році життя.
Потрапляючи в ізольовані ділянки моря чи штучні дельфінарії, вони швидко звикають до неволі, доброзичливо ставляться до людей і виявляють великі здібності під час дресирування.
Живуть дельфіни 25-30 років.
Дельфіни – артисти цирку
Перший у світі цирк-дельфінарій був організований у 1946 р. у Флориді (США). Дельфіни тут швидко навчились виконувати складні трюки:
- високо вистрибувати з води;
- пролітати крізь кільце;
- гратися м’ячем;
- бити у дзвін і навіть співати.
На сьогодні такі дельфінарії є у багатьох країнах світу.
Пам’ятник дельфіну
24 роки дельфін Джек справно служив людям, виконуючи роль лоцмана. Вдень і вночі дельфін проводив кораблі небезпечною протокою Пелорус, і жодне судно не зазнало катастрофи. За це вдячні моряки Нової Зеландії спорудили йому пам’ятник, а напис на ньому перераховував усі заслуги дельфіна.
Цікаві факти про дельфінів
- Вважається, що це одні з найрозумніших тварин. Якщо на дресирування собаки витрачається 1,5 року, то дельфіна можна навчити за півроку.
- Відомо багато випадків, коли дельфіни приходили на допомогу потопаючим людям і виштовхували їх із води.
- Часто хворі чи поранені дельфіни самі припливали до людей за допомогою або зовуть на виручку малюкові, що заплутався в сітці.
- Дельфіни не пережовують їжу, а відразу її ковтають, тому що їх щелепи не пристосовані до жування.
- У дельфінів відсутній нюх, але зате у них дуже гострий слух і зір, а також надзвичайно тонке почуття смаку. Вони добре бачать практично в повній темряві.
- У природі існує близько сорок видів дельфінів. Їх найближчі родичі – косатки, кити і морські корови.
- Між собою ці тварини спілкуються за допомогою звукових сигналів різної частоти, які нам нагадують клацання або свист.
- Дельфіни люблять поїсти. За добу вони з’їдають кількість риби, рівну приблизно чверті їх ваги.
- Вагітність дельфінів триває близько 18 місяців.
- При народженні кожному дельфіну присвоюється зграєю ім’я, на яке він відгукується. Це ім’я зберігається на все життя.
Розповідь про дельфіна і хлопчика
Просто фантастичнішою здається верхова їзда на…дельфінах!
І йдеться зовсім не про дресированих дельфінів у басейнах. Ні, не це гідне подиву. Точно відомо кілька випадків, коли люди каталися на диких дельфінах – вільних володарях морських просторів. Так у районі Байае (поблизу Неаполя) дельфін протягом кількох років возив хлопчика через затоку – до школи і назад. Коли хлопчик кликав, він підпливав, брав з його рук їжу і, мов ракета, мчав з ним на другий берег.
Неймовірно! Чи не так? А справа в тому, що ці кмітливі тварини дуже легко приручаються. Недаремно ж їх називають «інтелігентами морської безодні»! Багато є нез’ясованого в їхній надзвичайно цікавій психіці. І вчені намагаються розгадати її до кінця.
У Чорному морі налічується близько півмільйона дельфінів. Раніше їх безжально винищували, оскільки вони поїдали дуже багато цінної риби – шпротів. А зараз полювати на них суворо заборонено – вони стали об’єктом ретельних досліджень учених.
За Олексієм Губком
Розповідь про дельфінів «Діти»
Коли перед тобою море, а позаду скелі до небес, на які можуть здертися тільки кози, і на вузькій береговій смужці ні душі, здається, ніби ти перша людина, що ступила на цю землю. Ти її відкрила…
Я лежу на чорному піску, шукаю черепашки. Докопуюся до мокрого піску. Пересовуюсь, збираю на іншому місці. Починає припікати в плечі.
Море ще ніби не прокинулося – ледве дихає. Якщо трохи підвестися, побачиш звивисту доріжку на білуватій воді. Ніби хтось пройшов уночі від берега до обрію.
По воді заплескали весла. Відриваюся від піску – та це дельфіни. Два дельфіни. Так близько, що видно, як блищать їхні чорні спини і які в них сліпучо-білі животи.
Один вискочив з води: і тільки-но впав, як вискочив другий. Цей як стрибне вгору, та як животом по воді вдарить – тільки бризки й хвилі!
А вони ж уміють пірнати акуратно, я бачила з пароплава. Спочатку один злітав, а другий, мабуть, з моря дивився, чи високо той стрибне, і намагався стрибнути ще вище.
Потім мені здалося, що не в цьому річ – хто вище стрибне, а хто більше здійме бризок. Дельфін упаде – і піна з бризками встає стіною. Другий животом плюхнеться – так під ним море розступається і бризки до неба.
І вже не по черзі, а чимраз швидше, швидше, і поодинці, і разом, і – брязь!., і – бах!., ні спин, ні животів не видно, водоверть суцільна, ніби збожеволіли. Навіть штовхаються. Чи мені здалося? Як хлопчаки!
І враз – чи їм обридло, а чи вони втомилися – поважно віддаляються від берега, плавно ковзають і пірнають їхні спадисті спини.
Я дивлюся їм услід збентежена. Ось пішли в глибочінь і – немає їх. Тільки блакитна доріжка, як і доти, лежить на теплій воді…
За Норою Аргуновою
