Розповіді про тварин

Розповідь про корову для дітей

Прочитавши розповідь про корову для дітей, ви дізнаєтеся багато цікавого про цю свійську худобу, що є одною з перших тварин, приручених людиною.

«Годувальниця» – так лагідно у нас в Україні називають корову. Про те, що її можна доїти і отримувати чудову їжу – молоко, відомо вже понад 5 тисяч років.

Ще давніше кочові племена розводили корів і биків задля м’яса і шкур. З розвитком землеробства їх почали використовувати як тяглову силу: коровами та волами орали, перевозили вантажі. Кому не доводилося чути про чумаків, які їздили волами у Крим по сіль?

Походить корова від тура. Цей дикий предок великої рогатої худоби водився в лісах Європи та Азії до XVII століття.

До великої рогатої худоби належить кілька видів тварин родини бичачих: власне велика рогата худоба (свійський бик) зебу, його розводять переважно в Азії; буйвіл, поширений в Азії, Африці та Південно-Східній Європі; як, поширений у високогірних районах Азії; бізон, зубр, бантенг, гаял.

Корова – тварина надзвичайно цінна для людини. «Джерелом здоров’я», «соком життя» називали молоко стародавні філософи. В усі часи його вважали найлегшою їжею, виготовленою самою природою. З молока також отримують масло, вершки, сметану, сир, ряжанку, маслянку, численні десерти, йогурти.

За поживністю молоко може замінити більшість харчових продуктів, але жоден з них не замінить молока.

Виробляється молоко у вимені корови, а потім під час доїння витікає по чотирьох дійках назовні. Тільки-но корова віддасть молоко, воно знову починає вироблятися і збиратися у вимені.

Щоб корова давала багато молока, її слід дбайливо доглядати, правильно годувати. Тож недаремно кажуть: у корови молоко на язиці.

Корови живляться рослинною їжею. З ранньої весни до пізньої осені їх виганяють у чередах на випас. Взимку годують сіном, соломою, силосом, коренеплодами, жомом, різними кормовими добавками.

У світі відомо багато порід великої рогатої худоби. В Україні поширені такі: червона степова (світло-червоної масті) відома своєю молочністю з початку XX століття; чорно-ряба – найстаріша молочна порода, створена ще у середні віки у Голландії; шортгорнська (червоної, білої або чалої масті) – найстаріша м’ясна порода, виведена у XVIII столітті в Англії.

Із м’ясо-молочних порід найвідоміша симентальська (жовто-рябої масті). В Україні виведено лебединську, сіру українську степову, білоголову українську та інші породи великої рогатої худоби.

Деякі сучасні породи корів можуть давати щоденно понад 25 літрів молока, а кращі з них – 50 і навіть 60 літрів.

Раз на рік корова приводить 1, рідше 2 телят, які вже через півгодини стають на ноги. Для них материнське молоко – найцінніший продукт харчування.

Найбільший приплід за рік (п’ятеро телят) привела корова Біра в колективному сільськогосподарському підприємстві «Хлібороб» Томашпільського району на Вінниччині в 1992 р. На початку року вона народила двох бичків, а в грудні привела ще трьох теличок.

Доросла корова, якщо вона нічим не схвильована, ходить повільно. Але буває, що вона може мчати галопом.

Живуть корови 15 – 20 років.

Прикмети про корів:

  1. Корови лягають під покрівлю – буде негода, а на подвір’ї – ясна погода.
  2. Вдень сплять, мало п’ють води – на дощ.
  3. Перед дощем корови менше дають молока.

Розповідь про корову «Квітка і Чайка»

Що не кажіть, а корова наша, Квітка, найкраща в череді. І сумирна, і ловиться легко, і молочниця гарна. Мама, коли її видоять, то пеленою завжди прикривають від лихого ока.

Якось вони цідили молоко в глечики, я глянув і сказав: «Ого!» То одразу по губах і дістав. Бо не можна говорити так, бо кажуть мама, хто від великого молока здивується отак, то воно в корови взагалі може щезнути. Після мого «ого!» молока у Квітки не поменшало.

Пізньої осені корів не женуть у череду, – кожен пасе свою, бо паші на луках стає дуже мало.

До осені з нашого маленького телятка виросла вже гарна теличка. Пас я їх обох, стару Квітку та доньку її Чайку. І все було добре. Тільки одного дня мов сказилась моя Квітка – бігає полем, за нею й Чайка вибрикує. Вже я з ніг збився. А вони і в людські городи забігають, і в колгоспну пашню. Не ловляться і все!

Уже вдвох із мамою насилу під вечір загнали їх додому в хлів. Квітка рогами комизиться, ратицями стука. Мама й кажуть сумно так, самі до себе:

– От, диви, худоба, а серце має таке чутливе, болюче. – Тільки за вечерею я взнав, що ті мамині слова значили. Батьки стали балакати, кого ж завтра на ярмарок вести продавати: Квітку чи Чайку?

– Залиште обох, – тихо заскиглив я.

– Не можна, – кажуть тато, – вони нам узимку й вуха пооб’їдають. Та й нащо нам дві корови у дворі? Ось тільки яку продати?

– Гадай – не вгадаєш, – сказали мама. – Квітка на молоко багата, тільки старувата вже… А з Чайки чи вийде така молочниця, хтозна…

Отак сумно сиділи ми допізна, та так нічого й не вирішили. Полягали спати. А вранці-рано, ще и півні не співали, чую, тато з мамою гомонять. Тато кажуть:

– Давай так: зайду в хлів, котра першою голос подасть, ту й поведу на ярмарок…

Пішли вони в хлів, і я тихенько надвір вийшов, жду.

– Ну, хто перший забалакав? Хто? – спитав я, коли тато й мама вже вийшли з хліва.

– Квітка обізвалась, – мовили тато, – сама випросилась на продаж.

Я заплакав. Заплакали й мама. Тато повагом пішли в повітку, мов щось там шукають…

Коли сонечко проснулось, вивели стару Квітку з двору. Я побачив, як з її великих очей котилися дві сльозини. Прив’язали Квітку до воза та й повели. Вона кілька разів зупинялась, оглядалася. Але тато сильно й не підганяли…

Довго-довго ще ревла в хліві Чайка. Я побіг у хату, заліз з головою під ковдру, затулив долонями вуха. А все одно здалеку, мов із погреба, було чутно Чайку:

– Ма-му-у-у-у! Ма-му-у-у-у!

…На вторговані гроші тато накупили всього багацько, а мені – два великі медяники. Я сховав їх за пазуху і, щоб ніхто не бачив, прошмигнув у хлів. Витяг ті пряники й простягнув Чайці:

– На, їж. Це тобі мама Квітка передала…

Микола Гриценко

Відео про корову для дітей