Розповіді про тварин

Про рись для дітей дошкільного та шкільного віку

Ця розповідь про рись для дітей дошкільного та шкільного віку. Із неї діти дізнаються багато цікавого про цю дику хижу тварину.

Рись – родичка нашої домашньої кішки, але вона набагато більше за неї. Голова її за формою нагадує кошачу. У рисі довгі китиці на кінчиках вух, пишні бакенбарди та короткий, наче обрубаний, хвіст.

Цікаво знати: До сімейства котів, окрім рисі, належать: лев – цар звірів; тигр – найбільша кішка на Землі; гепард – найшвидший звір на Землі; пума, ягуар, оцелот – найбільші кішки Америки; леопард, чорна пантера, барс та дикий лісовий кіт.

Живуть рисі у лісах Європи та Азії. В Україні цей хижак водиться у Карпатах (Карпатський національний природний парк), на Волині (заказник «Рись») та в Поліському природному заповіднику. Селиться поодиноко у важкодоступних, завалених буреломом, заболочених хвойних та мішаних лісах.

Рись звичайна занесена до Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Охороняється у біосферних та природних заповідниках, національних природних парках та заказниках.

Довжина тіла рисі понад 1 метра, маса – 16-20 кілограмів. Самці важать 30 і навіть 45 кілограмів.

Світло-руда, в розмитих темних плямах шерсть рисі до зими набуває сіруватого відтінку, стає пишніше і густіше. У тварини широкі лапи, озброєні гострими кігтями, які звір випускає під час нападу на здобич та коли лазить по деревах. Пальці з’єднані перетинками, які дозволяють їй пересуватись по глибокому пухкому снігу, не провалюючись у ньому. Передні ноги у рисі трохи коротші за задні. Хутро на спині рудувато-сіре з темними плямами, черево біле.

Голос у рисі дуже гучний і верескливий, схожий на крики котів.

Рись – нічна тварина. Вдень, напівдрімаючи, вона відлежується в якійсь норі чи ямі, а з настанням сутінків виходить на полювання.

Вона не тільки чудово лазить по деревах, але й швидко бігає, лазить по скелях, робить великі, до трьох з половиною метрів стрибки, добре плаває, гарно бачить у темряві. Маючи надзвичайно тонкий слух і чудовий гострий зір, рись виявляє жертву здалеку. Вона вистежує здобич, покладаючись і на гострий слух: зайця, що гризе гілочку, вона чує на відстані 100 м!

Як хижак рись харчується тільки тваринами. Жертвами її стають зайці, мишовидні гризуни, різні птахи. Лише зрідка вона нападає на молодих оленів, лосів, козуль. Падалі не їсть, харчується тільки свіжим м’ясом. На полювання виходить навіть тоді, коли не голодна. Узимку в пошуках їжі може кочувати на великі відстані (була зареєстрована на Полтавщині).

Рись може безшумно підкрадатися і терпляче годинами сидіти в засідці, чекаючи здобич. Побачити її дуже важко, оскільки завдяки своєрідному забарвленню вона зливається з довкіллям.

Рись не упустить випадку задавити лисицю, але самі рисі нерідко стають здобиччю вовків – своїх головних ворогів в природі.

Рисі довгий час тримаються однієї місцевості. Обходять її вздовж і впоперек, часто наближаючись до проїжджих доріг та населених пунктів. Можуть нападати на свійських тварин: овець, кіз, телят. Переходячи з місця на місце і повертаючись, рись іде по тих самих слідах. Так само поступають і кілька звірів, що разом виходять на полювання.

Рись наділена надзвичайною спритністю, жодна тварина не втече від неї, навіть пролітаючого птаха вона встигає схопити лапою.

Для свого потомства самиця влаштовує лігвища в глухій частині лісу: в дуплах великих дерев або у норах лисиць чи борсуків.

У травні самиця приводить 2–3 сліпих, вкритих білуватою шерстю малят, які через 10–12 днів прозрівають. Три місяці рисенята харчуються материнським молоком, швидко ростуть і стають схожими на чарівних кошенят. Згодом починають звикати до м’яса. Уже в жовтні їх важко відрізнити від батьків. З цього часу рисі полюють сім’ями. Цілу зиму виводок тримається разом.

Однорічні звірі починають вести самостійне життя.

Малі рисенята добре приручаються, легко піддаються навчанню, швидко звикають до свого господаря. Вони дуже ласкаві, залюбки граються з дітьми, собаками, кішками. На полюванні їх можна використовувати як мисливських собак.

Живуть рисі 14 років.

Пам’ятник рисі споруджено в Іспанії, у заповіднику Даньяна поблизу міста Севільї. На постаменті – красива велика рись – символ вільного звіра у вільному середовищі.

Розповідь про рись для дітей

Вона була одягнена в теплу шубку палево-димчастого кольору, по якій виразно проступали чорні плями. Короткий, на довгих ногах тулуб був би граціозний, коли б не хвіст обрубком і квадратна голова. Вони псували всю картину. Довгі чорні китиці на вухах у поєднанні з чітко вималюваними бачками надавали її морді лютого виразу, який посилювався, коли вона пильно дивилася жовтими скляними очима на яку-небудь річ. Поширену думку про любов котів до тепла вона не підтверджувала: легко переносила навіть сорокаградусні морози.

Рись веде нічний самотній спосіб життя, тому нечасто трапляється на очі людям. Цьому сприяють ще й її добрий слух та гострий зір.

Народилася рись навесні у старому лісі. Крім матері, у її вихованні брав участь і батько, який приносив у лігво рябчиків та поросят. Улітку закінчилося дитинство. Взимку вона ще ходила за матір’ю, яка, вбивши косулю або оленя, голосним муркотінням кликала до себе дітей. Але під кінець зими мати полишила дітей і усамітнилась із батьком в глухому лісовому вибалку. Почалося самостійне життя. Молоду рись потягло в мандри. Вона легко перепливала велику річку, довго йшла низиною по заболочених лісах і, уподобавши північні схили невисоких пагорбів, оселилася в густому смеріччі.

Полюючи в сутінках і вночі, вона ловила полівок і птахів, які гніздилися на землі. Але над усе рись полюбляла зайців: шкода тільки, що їх було небагато, а часом вони зовсім зникали. У дощові роки зайці й миші переводилися, і тоді рись змушена була нападати на кабарожок і косуль чи навіть на молодих самиць ізюбра. Полювала вона й на поросят, але, звичайно, за них заступалися старі свині та сікачі, ікол яких рись боялася.

Одного разу, йдучи гребнем пагорба, рись вийшла на кабанячу стежку, якою щойно пройшов табун. Гострий запах жаданої здобичі дражнив нюх голодного хижака, і рись зачаїлася на поваленому дереві, чекаючи, чи не пробіжить стежкою порося, яке відстало від табуна, з таким легше буде впоратися.

Довго лежала рись у своїй засідці, доки почула слабкий шурхіт на стежці. Звичайна витримка зрадила її, і вона вирішила піти назустріч поросяті, що саме бігло до її лап. Піднявшись крутим косогором на пагорб, вона заціпеніла від несподіванки: кабанячою стежкою замість очікуваного поросяти обережно простував мисливець, переслідуючи диких свиней. Очі рисі зустрілися на мить з очима мисливця, і перш ніж він устиг підняти до плеча рушницю, рись стрибнула вбік і, не зачепивши жодної гілочки, розчинилася у лісовій хащі, як мана.

Це була перша її зустріч з людиною.

За Всеволодом Сисоєви

Відео про рись для дітей