Ця розповідь про зубра для дітей, прочитавши яку, ви дізнаєтеся багато цікавого про цього найважчого і найбільшого наземного ссавця Європи. Це останній представник диких биків.
Маса тіла зубра може перевищувати 1000 кілограмів, зріст – до 2 метрів, а довжина тіла самців сягає 3 метрів. Зазвичай самці крупніше за самок приблизно на третину.
У зубра голова, шия, загривок, груди і верхня частина передніх ніг вкриті довгою темно-бурою шерстю, що надає йому дуже грізного вигляду. Голова велика з широко розставленими рогами, завжди нахилена. У цього звіра дуже добре розвинений нюх, а зір та слух – менше.
Всі рухи цих величезних звірів, незважаючи на їх значні розміри, легкі і стрімкі. Зубри мовчазні. Тільки іноді можна почути їх голос – неголосне рохкання. У роздратованому стані зубр видає бурчання, а в переляканому – фиркає.
З вигляду зубр неповороткий, але насправді він спритний і легко перестрибує триметрові рови та двометрову огорожу. Він швидко бігає, добре плаває, вільно ходить по багнистих болотах.
У сиву давнину зубри водилися по всій Європі і в значній частині Азії. Потім вони майже повністю зникли. В Україні це сталося у XVI–XVII столітті.
На початок XX століття зубри збереглися тільки в зоопарках та приватних мисливських господарствах. У 1923 році їх налічувалось у світі всього 56. Це поголів’я лягло в основу розведення та розселення зубра в різних країнах.
В Україні зубрів розселяють із 1965 року: перше вільне стадо цих тварин з’явилось у мисливському господарстві «Майдан», що в Карпатах. Потім вони були розселені ще у 7 областях. І в рівнинних, і в гірських лісах зубри прижилися та дали потомство.
Зубр європейський занесений до Червоної книги України, Червоної книги МСОП (Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів) і Європейського Червоного списку. Місця поселення зубрів і самі тварини суворо охороняються законом. Полювання на них заборонено.
У 1923 р. створено Міжнародне товариство збереження зубра. За спеціальними програмами цих тварин розводять у розплідниках, у вільному і напіввільному стані у багатьох країнах. Ведуться племінні книги зубрів.
Влітку зубри тримаються невеликими родинними групами по 6–8 голів, а взимку збираються у стада до 50 голів. Верховодить стара зубриця. Дорослі самці живуть поодинці.
Зубри живляться різними травами, плодами, листям, гілками, корою горобини, ясена, вільхи, липи, верби, ліщини. До «меню» цього звіра входить приблизно 400 видів рослин. Споживають зубри і гриби, зокрема опеньки та лисички. Пасуться зранку і ввечері, а вдень відпочивають. За один раз зубр може випити до 50 літрів води.
Щороку на початку літа самиця приводить одного, інколи двох телят вагою до 25 кг, які вже через годину можуть стояти, а ще через півгодини – йти за матір’ю. Зубриця годує малят молоком 5–12 місяців. Молоко у зубріхі дуже поживне, завдяки чому теля швидко росте. Уже через три тижні воно починає їсти траву.
У разі небезпеки самка відважно захищає своє потомство. З матір’ю зубренята залишаються і на другий рік.
Природних ворогів зубри не мають. Тільки вовки зрідка нападають на молодняк.
Зубри здалеку здаються спокійними і врівноваженими тваринами, але ніколи не можна передбачити їхньої поведінки. Іноді вони при наближенні людини тікають, а іноді, надто коли сильно збуджені, можуть і напасти на неї.
Зубри живуть до 30-50 років.
Розповідь про зубра «Гість у пущі»
Трапилося це в Білорусії. Одного разу самотній зубр покинув лісову пущу та побрів полями. Люди, звісно, тікали від такого страховиська, а він на них уваги не звертав. Так і до найближчого села завітав.
Першими помітили гостя пастухи. Нічого ніби незвичайного не сталося, а корови, що паслися на скошеному полі, враз насторожилися й усі повернули голови до узлісся.
Що б це могло їх стурбувати?
І раптом з кущів висунулося рогате здоровило, на колгоспного бугая схоже, тільки рудувате і чомусь голову до землі нахилило, ніби вона важка дуже.
Хлопчаків-пастухів як вітром здуло. Корови теж підтюпцем подалися до села. Хто знає, що воно за тварюка з лісу вийшла…
Невдовзі у селі вже знали: заблудився зубр. Кудись подорожує і збився з дороги. Чи, може, хтось за ним гнався та відігнав його від гурту.
Думали-гадали місцеві лісники та й вирішили: обережно загнати звіра до обори, а потім зачинити і ждати, поки приїдуть з Біловезької Пущі спеціалісти-єгері..
Еге, такого заженеш! Тільки підійшов один з лісників до зубра, а той як тупне ногою, як зареве та за ним – ледве, бідолашний, вивернувся від біди.
Розгнівався зубр та й побіг у чисте поле. А там якраз трактор під озимину орав. Тракторист і не помітив, що звір ув’язався за плугом та й пішов собі, з цікавістю розглядаючи, як перевертається скиба. А може, прислухався до гуркоту трактора. Хто його знає…
Мабуть, таки мотор його зачарував. Бо як трактор зупинився, то зубр заревів від обурення. Тракторист з переляку завмер у своїй будці. Оце так гість! Що робити? Хотів було чимось настрашити звіра, але збагнув, що рухатись уперед безпечніше, та й рушив потихеньку. Трактор загув – і зубр покірно поплівся за ним.
Що було трактористові робити? Думав він, думав та й вирішив повернути до табору – може, відстане цей непроханий добродій.
Підняв плуги, додав газу і на третій швидкості помчав до тракторного стану.
Зубр теж пішов за трактором. Коли почав відставати, побіг підтюпцем. Ну що ти скажеш!
Приїхав тракторист у табір, покинув трактора біля воріт, а сам прожогом з кабіни та в майстерню.
– Дивіться, хлопці, якого бика привів.
Ті вибігли, роздивляються.
А зубр понюхав радіатор, почухався боком об гусеницю, обійшов машину кругом. І такий у нього був вдоволений вигляд, начеб це він щойно їхав на тракторі, а оце зупинився й оглядає машину.
– Не підходьте і не чіпайте його, – попередив бригадир. – Уночі піде собі до лісу. Що йому тут робити?
Рано-вранці тракторист тільки прокинувся, одразу побіг до трактора. І не повірив очам своїм: попереду машини, під самим радіатором, лежав зубр. Сумирний такий, тихий. І на тракториста зовсім не гнівається та не фиркає.
– Залазь у кабіну та заводь, – наказав бригадир, а сам про всяк випадок сховався за комбайном, що стояв неподалік.
Трактор рушив, повернув у загінку, і зубр пішов за ним. Таки справді припав до вподоби йому тракторів спів! Бо цілий день ходив за ним і ні на що більше не звертав уваги.
Трактористи влаштували нічну зміну, не зупиняючи трактора. Виходив усеньку ніч!
– Отакого б нам причіплювача! – сказав бригадир, сміючись.
На другий день зубр таки приліг. Цим скористалися єгері, що наспіли із заповідної Пущі. Вони вистрелили в зубра снотворним і вже тоді, як дитя сонне, повантажили в спеціальну клітку й повезли «додому».
За Дмитром Прилюком
