Розповіді про тварин

Тхори: розповідь для дітей

А чи знаєте ви, хто такі тхори? Розповідь для дітей про цих хижих звірів відкриє для вас багато цікавого.

Тхір – невеликий хижий звір родини куницевих. Розрізняють чотири види:

  • лісовий;
  • степовий;
  • американський чорноногий;
  • домашній(фретка або фуро).

Тхір водиться на території Європи, Північної Африки, Північної Америки та степових ділянках Азії.

В Україні зустрічаються тхори двох видів: лісовий, або чорний, і степовий, або світлий. Серед них найбільший тхір степовий. Довжина його тіла – до 56 см, хвоста – 18 см, маса – близько 2 кг. Довжина лісового тхора – 48 см, хвіст – 17 см, маса – 1,5 кг.

Тхір лісовий

Тхір лісовий, або чорний – живе в листяних лісах. Довжина його гнучкого, видовженого тіла з головою сягає 29–45 см. Хутро має темно-буре, іноді чорне забарвлення. Оселяється на узліссях, біля річок, ярів, у норах, покинутих лисицями або борсуками. Може жити у населених пунктах сільського та міського типу. Біля житлових будинків найчастіше трапляється взимку, коли добування кормів у природі пов`язане з певними труднощами.

Вдень тварина відпочиває і лише з настанням ночі виходить на полювання. Це спритний, сильний хижий звір.

Живиться тхір дрібними ссавцями, зокрема мишами і пацюками, всіляким птаством, комахами.

Раз на рік самиця приводить 4–6 сліпих, майже голих малят. Самець протягом усього періоду вигодовування потомства тримається сім’ї і в разі небезпеки захищає дітей і матір.

Оселяючись біля людських жител, тхір може завдавати шкоди, оскільки знищує домашніх курей, качок, гусей. Водночас, тхір лісовий – один із найкорисніших звірів України. Він знищує безліч шкідливих мишовидних гризунів.

Тхір степовий

Тхір степовий, або світлий – це звірок жовтуватого кольору з чорним кінчиком на хвості.

Водиться у степовій та лісостеповій місцевості. Живе у відкритих степах, на випасах, схилах балок, на оброблених ланах і поблизу населених пунктів. Оселяється в норах ховрахів, хом’яків, бабаків, може й сам рити нори з кількома виходами.

Живиться тхір степовий дрібними гризунами: полівками, мишами, хом’яками, невеликими пташками, ящірками, комахами. Полюючи на гризунів, тхір знищує велику кількість шкідників сільського господарства, навіть більше, ніж може з’їсти. Розрахунки показують, що степовий тхір за рік знищує пересічно 120 ховрашків та 2000 мишей, чим допомагає людям заощадити 3–4 т хліба.

Один раз на рік, навесні, самиця приводить 8–9, іноді 18 сліпих малят. Через чотири тижні вони прозрівають і починають вільно пересуватися. Тхоренята швидко ростуть і вже восени починають самостійне життя.

Тхір степовий занесений до Червоної книги України. Охороняється у біосферних та природних заповідниках, багатьох заказниках.

Живуть тхори 5–6 років.

Тхір домашній

Понад 2000 років тому у Південній Європі було виведено і одомашнено альбіносну форму чорного тхора – Фуро (фретку). За однією з версій, зображений цей звірок на картині Леонардо да Вінчі «Дама з горностаєм».

Довгий час фуро заміняв кішку. З ним ходили полювати на диких кролів. Нині фреток розводять задля хутра.

Якщо в Середні віки людина використовувала одомашнених тхорів для знищення шкідливих гризунів і полювання на кроликів, то в сучасному світі тхори стали декоративними тваринами. Вони популярні в багатьох країнах світу.

Зараз досить часто в якості домашнього улюбленця заводять домашнього тхора. Цей хижак легко приручаються і відмінно ладнає з людиною. При хорошому утриманні, тривалість життя цього звірка становить до 12 років.

Поведінка тхора – щось середнє між поведінкою кішки і собаки. З цим кумедним звірятком ви навряд чи колись занудьгуєте, але в той же час містити його в квартирі не так-то просто. Тому перш ніж придбати домашнього тхора, потрібно взвевсіть всі за і проти.

Розповідь про тхора «Рваний ніс»

Одного дня в шкільний куточок привезли велику лисицю, а запасної клітки якраз не було.

Що робити? Посадити знову Рваного Носа до лисеняти? Але ж лисеня підросло і може роздерти тхорика.

Вирішили віддати Петрикові, поки зроблять нову клітку. Адже це він приніс тхорика до школи, до нього звірок ставився особливо ласкаво.

Оселившись у Петрика, Рваний Ніс швидко освоївся. Ранками він був дуже жвавий, бігав по кімнаті, ховався за шафу, за скриню, зненацька вискакував із своєї засідки і, вигинаючи спинку, як кошеня, кидався за кожним рухомим предметом.

Петрик прив’язував до мотузки папірець, бігав з ним по кімнаті, а тхір ганяв за папірцем до знемоги.

Часто він грався сам із собою, перекидався на килимку через голову і смішно підстрибував.

Годині о десятій-одинадцятій ранку, наївшись, Рваний Ніс укладався спати на ліжку або на скрині, серед іграшок.

Спав він години до четвертої-п’ятої, а потім цілий вечір потішав усю сім’ю.

Дуже любив Рваний Ніс залазити до хлопчика під ковдру і перекидатися там, задоволено муркочучи. У ковдрі була маленька дірочка. Тхорик спробував просунути в неї ніс. Це йому сподобалося. Тоді він просунув голову і так розтягнув дірочку, що став вільно пролазити крізь неї.

Спав тхір досить багато, зате, коли просинався, жодної хвильки не сидів на місці, весь час бігав, стромляв усюди свого носа, залазив, куди тільки міг.

Рваний Ніс переловив усіх мишей.

Кожна нова річ викликала в тхора велику цікавість. Він обнюхував її, довго розглядав, залазив на неї, стрибав униз і знову обстежував з усіх боків. Унадився Рваний Ніс розкопувати землю у вазонах. Робив це крадькома, коли в кімнаті нікого не було.

Одного разу Петрик застав його за цим забороненим заняттям. Той голосно писнув і вмить сховався за шафу; звідти чути було його сердите сичання.

Клітка в зоокуточку давно вже була готова. Петрик нізащо не хотів розлучатися з Рваним Носом, так звик він до нього за цей час.

За Надією Свириденко, Павлом Свириденком

Розповідь про тхора – сільського злодія

В одному селі якось почали зникати з курника кури. То в одному дворі, то в другому. І тільки й слідів, що купки пір’я. Хто ж злодій?

Один господар, котрий розумівся на слідах нічних розбійників, купив новенький капкан, гарно замаскував його в хліві і сказав, передчуваючи неминучий «улов»: – Ану побачимо, що за звір…

Не побачив. Наступного ранку ні курки, ні капкана в хліві не було. Що за диво! Чи хтось над господарем посміявся?

А дітлахи на другому кінці села того ранку впіймали знесиленого тхора, який тягнув за собою залізний капкан…

Таки попався.

А щоб злодюжка більше не займався крадіжками, тхора відвезли до міста в зоопарк.

Дмитро Прилюк

Домашні тхори: цікаві факти (відео)